• Радійте вашому сину, дочці.

• Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорливим тоном.

• Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перебиваючи.

• Встановіть чітко визначені вимоги до дитини.

• У розмові з дитиною називайте якнайбільше предметів, їхніх ознак, дій з ними.

• Ваші пояснення повинні бути простими і зрозумілими.

• Говоріть чітко, ясно.

• Будьте терплячі.

• Спочатку запитуйте «Що», а потім «Навіщо і чому».

• Щодня читайте дитині й обговорюйте прочитане.

• Заохочуйте в дитині прагнення ставити запитання.

• Заохочуйте цікавість, допитливість і уяву вашої дитини.

• Частіше хваліть дитину.

• Заохочуйте ігри з іншими дітьми.

• Піклуйтеся про те, щоб у дитини були нові враження, про які вона могла б розповісти.

• Намагайтеся, щоб дитина разом із вами щось робила вдома:

• Збирайте платівки, касети із записами улюблених пісеньок, віршів і казок дитини: нехай вона слухає їх знову і знову.

• Намагайтеся виявити цікавість до того, що їй подобається робити (колекціонувати, малювати )

• Регулярно водіть дитину в бібліотеку.

• Будьте прикладом для дитини: нехай вона бачить, яке задоволення ви одержуєте від читання газет, журналів, книг.

• Не втрачайте почуття гумору.

• Грайте з дитиною в різні ігри.

• Чимось займайтеся разом усією родиною.

• Допоможіть дитині вивчити її ім'я, прізвище, адресу.

 

• Не перебивайте дитину, не говоріть, що ви все зрозуміли, не відвертайтеся, поки дитина не закінчила розповідати, — іншими словами, не дайте їй запідозрити, що вас це мало цікавить те, про що вона говорить.

• Не ставте занадто багато запитань.

• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

• Не змушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона крутиться, уто­милася, розстроєна.

• Не вимагайте занадто багато - пройде чимало часу, перш ніж дитина привчиться самостійно прибирати за собою іграшки чи упорядковувати свою кімнату.

• Не варто постійно виправляти дитину, постійно повторюючи: «не так, перероби».

• Не говоріть: «ні, вона не червона», краще скажіть: «Вона синя».

• не треба критикувати дитину віч-на-віч, тим більше не варто цього робити в присутності інших людей.

• не треба встановлювати для дитини безліч правил: вона перестане звертати на них увагу.

• не очікуйте від дитини розуміння: - усіх логічних правил; - усіх Ваших почуттів; - абстрактних міркувань і пояснень.

• не порівнюйте дитину ні з якими іншими дітьми: ні з братом (сестрою), ні із сусідами, ані з її приятелями чи родичами.

• Частіше радьтеся з фахівцями, іншими батьками, читайте книги з питань виховання.